5 лютого 2010 - 27 січня 2011
Коли ми побачили тебе вперше, ти була мініатюрною грудочкою всього 250 грам, і довгим хвостиком, що не характерно для йорку. Але ми не змогли втриматись, щоб тебе не взяти до нашої родини. Так ти стала нашим найменшим членом сім'ї.
Увійшовши до нашої родини, ти познайомилася зі своїми новими друзями Віккі та Семі. Коли вперше ми тебе принесли додому, ти без смутку та смутку про попередній будинок, познайомившись із Віккі почала з нею грати. Семі близько двох тижнів не підходив до тебе, ховався, вивчав та звикав до тебе.
За два тижні він тебе прийняв, а потім і покохав. Коли ти почала все гризти в будинку, двері, дерев'яні тумбочки, ліжко, дерев'яні плінтуси, журнальний столик, шкіряні стільці, шкури з лами, ми не могли повірити, що таке маля так швидко все знищує.
Увійшовши до нашої родини, ти познайомилася зі своїми новими друзями Віккі та Семі. Коли вперше ми тебе принесли додому, ти без смутку та смутку про попередній будинок, познайомившись із Віккі почала з нею грати. Семі близько двох тижнів не підходив до тебе, ховався, вивчав та звикав до тебе.
За два тижні він тебе прийняв, а потім і покохав. Коли ти почала все гризти в будинку, двері, дерев'яні тумбочки, ліжко, дерев'яні плінтуси, журнальний столик, шкіряні стільці, шкури з лами, ми не могли повірити, що таке маля так швидко все знищує.Коли ми побачили тебе вперше, ти була мініатюрною грудочкою всього 250 грам, і довгим хвостиком, що не характерно для йорку. Але ми не змогли втриматись, щоб тебе не взяти до нашої родини. Так ти стала нашим найменшим членом сім'ї. Увійшовши до нашої родини, ти познайомилася зі своїми новими друзями Віккі та Семі. Коли вперше ми тебе принесли додому, ти без смутку та смутку про попередній будинок, познайомившись із Віккі почала з нею грати. Семі близько двох тижнів не підходив до тебе, ховався, вивчав та звикав до тебе. За два тижні він тебе прийняв, а потім і покохав. Коли ти почала все гризти в будинку, двері, дерев'яні тумбочки, ліжко, дерев'яні плінтуси, журнальний столик, шкіряні стільці, шкури з лами, ми не могли повірити, що таке маля так швидко все знищує.
І ми дали тобі друге Ім'я Суслик. Ти була дуже маленькою і ми намагалися тебе від усього берегти. Коли ми виходили на прогулянку з Семі та Віккі, ти засмучувалася, що залишаєшся сама, але на вулицю ти не любила виходити, бо боялася людей. До нас приходили гості, ти завжди ховалась у мене на руках, щоб я захистила тебе від людей, а крім нас нікого й не приймала. Ти була дуже скромна, "тихоня", по тихому творила всякі витівки, що-небудь погризти з меблів, а Віккі завжди отримувала за двох. Увечері, коли ми йшли в ліжко, ти ставала біля ліжка і починала пронизливо вимагати подати ліфт, витягнути руку і підняти тебе на ліжко. І щоночі, як ми не намагалися тебе привчити спати у своєму ліжечку, ти відмовлялася, і як завжди спала з нами в ліжку.
А як ти не любила розчісуватися і купатися, але потім завжди отримувала втішний приз "смачки", у вигляді шматочків м'яса, фруктів або навіть картопляних чіпсів. Але коли ти примудрялася стягнути сиру картоплину і половину сточити, то ми вже починали хвилюватись за тебе, щоб ти не отруїлася і тобі не стало погано.
З усіх наших малюків ти була найслухнянішою, все що ми тобі говорили ти виконувала беззаперечно, виняток, любила все погризти. І в тебе виросли внизу 2 ряди зубів, чому ми дуже дивувалися.
Щодня ти голосніше за всіх нас проводжала і зустрічала.
У хвилини смутку та смутку, ти нас завжди втішала, облизувала своїм маленьким язичком і згорталася грудочкою на колінах.
Але ось тобі несподівано стало погано, тебе почало нудити, ми думали, що ти отруїлася, нанюхалася парів хлору, яким ми моєму терасу. Я намагалася тебе годувати але ти відмовлялася і за кілька днів ти різко схудла на 500 грам, а тобі це майже половини твоєї ваги. Коли прийшли до лікаря, лікар сказав, що необхідно оперувати, тому що ти проковтнула якийсь маленький предмет.
І ось вчора, після операції, ти не прокинулася.
Ми не можемо повірити, що тебе немає з нами. Адже ти була такою маленькою ще й ще багато не побачила, ми хотіли тобі показати інші країни.
Віккі і Семі зрозуміли, що тебе більше немає з нами, Семі почав тебе шукати, підходить до дверей і чекає... нюхає всі твої улюблені місця, нюхає повітря і не знаходить собі місця, а Віккі бігає по квартирі і ніби вона чогось дуже сильно боїться.
Мила, кохана, наша дівчинка, ми сподіваємося, що ангели з тобою, що твоя душа згадуватиме лише найкращі, приємні моменти твоєї короткої, але такої значущої для нас життя.
Ми тебе любимо, пам'ятаємо і ти назавжди в нашій пам'яті.
Твоя родина